Як реалізувати проєкт мрії і страждати щодня. Моя історія

Поділитись

Авторка статті:
Таня Пилипчук,
засновниця платформи “Пошуршимо?”

Навіщо ми здійснюємо мрії? Аби знати, що нам це під силу? Щоб покращити своє життя, вдосконалити себе чи світ, вирішити проблему?

Насправді у кожного може бути своя причина і її усвідомлення найбільше проявляється на початку і в кінці шляху. На початку — це мотиватор внутрішньої сили рухатися вперед. Ми уявляємо як буде тоді, коли це зробимо, як зміниться світ і ми, як загалом все буде інакше, частенько ідеалізуючи картинку майбутнього.

Коли досягаємо чогось — це може бути індикатором результату і часто тут приходить розчарування. Адже важко працюючи й дійшовши до мети, ми аж ніяк не уявляли, що після досягнення роботи буде не менше.

Моя історія реалізації мрії

Все почалося, коли я жила у Празі, працювала в міжнародній маркетинговій компанії й мріяла про власну справу в Україні. Вона мала бути суспільно-корисна, прибуткова і приносити мені задоволення.

Через 2 роки я повернулася в Україну з розробленими планерами, роздруківками та першими тисячами читачів і підписників. Дубль 1 не вдався, адже мені довелося шукати роботу, аби мати як прожити. Розчарування БАМ. Я почала працювати в IT компанії і паралельно розвивати свій проєкт “Пошуршимо?”. Через рік: ураааа, я можу працювати на 50% зайнятості, повністю покинути роботу не вдається. Ще через рік: урааааа, я можу повністю піти у вільне плавання з “Пошуршимо?” і не відволікатися на “роботу”.

Результат: я вже рік приділяю 100% часу проєкту мрії, в якому можу реалізовувати свої задуми, кооперуватися з крутими людьми, формувати мегакоманду, нести свої меседжі у світ і реалізовуватися. Щобільше, роблю це українською і в Україні. Все як я мріяла. Але є одне але….

Чому я не кайфую на 1000%

Я ж так довго до цього йшла. Чому працюю ще більше, аніж раніше? Чому мені стало важче? Відповідальності більше, страхи страшніші. Де ж обіцяна мрія? Я щось не відчула:)

Я вже проходила це не раз у своєму житті: досягаєш мрії, а потім страждаєш, бо твоя омріяна ідеальна картинка — не така вже й ідеальна.

Те саме було з подорожами світом, які не приносили омріяного дзену: Балі — вже не таке райське, робота в громадській організації, яка вже не така суспільно-корисна, власна квартира, де мені шумить дорога, життя у Львові, яке не тільки про каву, а ще і про громадський транспорт та відсутність друзів.

Причина цих страждань — ідеалізація майбутнього та невміння кайфувати від моменту сьогодні. Ми очікуємо що щось зробить нас щасливими/успішними/класними, але такими може зробити нас тільки наше мислення. До того ж на будь-якому етапі життя.

Все дуже просто:) Я малювала собі картинки, яким буде ідеальне життя коли…. Але суть в тому, що воно вже класне. Ідеально буває лише в інстаграмі.

Що мені допомагає кайфувати, а не розчаровуватися від досягнутих мрій і цілей?

Прийми теперішнє як реальність, а не майбутнє.

Те, що є зараз — єдине справжнє. Часто читаю про це в книжках, але до мене дійшло тільки з власного досвіду. Навчитися цінувати й радіти моменту зараз — як на мене, це запорука щасливого життя. Вчуся.

Бери себе з собою.

Подивитися на себе зараз і подумати: з якою “собою” тобі було б цікаво, весело і гармонійно? Ми постійно змінюємося й тільки від нас залежить ростемо чи деградуємо. Я це зрозуміла на іншій півкулі, коли усвідомила, що від себе не втечеш і почала працювати над собою. Отож, почати себе розмотувати як клубочок мрій, ідей, стереотипів, рис, тарганчиків. Це дуже цікаво і може тривати все життя. Але якщо вам буде цікаво самим з собою — то буде значно важче розчаруватися у світі, повірте.

Створи атмосферу вже зараз.

О так, улюблена музика, книжка, ранкові ритуали, блокнот з думками, традиції з друзями чи з сім’єю, турбота про себе, прогулянки чи йога — все це можна робити вже зараз, а не чекати ідеальних декорацій. Декорації по суті не мають значення. Я кайфувала від йоги як в гуртожитку, де жила з 4-ма іншими дівчатами на 10 кв.м, так і в себе вдома з омріяним виглядом з вікна.

Саморозвиток — це те, що мене надихає у будь-якому середовищі й те, що дало мені можливість реалізовувати задумане. Так я створила концепцію зарядженого мислення, суть якої полягає в тому, щоб навчитися оцінювати перемоги і невдачі через призму особистісного росту, де немає поняття провалу чи несприятливого середовища. Ми обираємо як на це дивитися і я обираю дивитися з посмішкою:) Сміятися з невдач чи неідеальності мого життя і докладати максимум зусиль, щоб кайфувати від усього того, що є зараз.

Розвивати себе, змінювати мислення, правильно оцінювати свої результати ми вчимось на майстер-класі “Заряджене мислення”. Придбати МК >>>
Напиши, якщо тобі відгукнулося

Поділитись

Читайте також

.