Як стати добрішою до себе? Історія учасниці спільноти

Лип'ятських Анна
Поділитись

Цього року спільноті «Пошуршимо?» виповниться три роки: це і привід для радості, і час підбити перші серйозні підсумки. Дізнаємося, чим ми стали для наших учасниць і який шлях вдалося пройти разом. Сьогодні на зв’язку Вікторія Кравчук — розповідає, як потрапила у спільноту і чого тут навчилася, ділиться кількома інструментами з саморозвитку, називає імена улюблених українських спікерів, а на додачу радить, що почитати.

Віка зі спільнотою від її першого дня — бачила, як ми ростемо, і може поділитися враженнями як ніхто інший. Закінчила Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, працює редакторкою у видавництві «Наш Формат». Займається волонтерством — допомагає бідним і бездомним, любить готувати, особливо натуральні домашні солодощі.

Оточення, яке заряджає: як об’єднати внутрішні і зовнішні ресурси

Коли Віка дізналася про запуск спільноти «Пошуршимо?», вона вже кілька років стежила за блогом проекту й користувалася планерами. Крім цього, у 2018-му вона зробила пріоритетною сферу «середовище», адже їй бракувало сприятливого оточення: «У мене є чимало друзів, з якими я можу розділити професійні теми чи просто добре провести час, однак хотілося знайти однодумців, людей, серед яких розвиватимуся швидше і до розвитку яких буду причетною сама. Спільнота “Пошуршимо?” видавалася ідеальним варіантом, і, як виявилося, я не помилилася».

Ми звикли, що успіх — це SMART-цілі, помножені на щоденну роботу й уміння керувати власним часом. Так і є, проте рівняння буде неповним без ще одного важливого складника — внутрішнього ресурсу. Хоч би як добре все було сплановано, якщо у вас немає сил і настрою, нічого не вийде. А сили і настрою часто додає щось просте: кілька слів підтримки, порада від людини, яка пройшла схожий шлях, надихаюча зустріч, затишна листівка в поштовій скриньці.

«Дівчата зі “Спільноти” мене заряджають: це так круто отримати банку меду на Спаса, побачити в посилці красиву чашку чи самій когось потішити. Ми живемо в різних містах і займаємося різним, проте об’єднує нас готовність робити сюрпризи й допомагати, коли є запит. Наприклад, одна учасниця хоче змінити роботу — ті, хто в цій сфері працює, дадуть слушні поради. Якщо хтось із дівчат надумає видати книжку чи розібратися, як влаштовані процеси у видавництві, я охоче поділюся своїми знаннями. Недарма у слові “спільнота” корінь “спільно”: ти не сама, а серед однодумців, і в цьому середовищі часто отримуєш ще більше, ніж очікуєш».

Цінності — це те, що робить нас нами

Ще до вступу у спільноту Віка відвідала коуч-сесію із простим, але ємким завданням: перевірити свої цінності на справжність. Кожну цінність дівчина виписувала на окремому аркуші. Після цього її попросили прибрати зі списку те, від чого можна відмовитися. Віка забрала два листочки. Потім дівчині запропонували те саме — вона забрала ще один аркуш. Після третього прохання Віка зрозуміла, що більше нічого прибрати не може: «Якщо я звідси щось заберу — перестану бути собою».

Ця вправа допомогла їй збагнути, що цінність — це щось важливе, те, що робить нас нами. У спільноті дівчата багато працюють із цією темою, адже саме через цінності ми обираємо, як рухатися в житті і як визначати пріоритети.

Після майстер-класу про любов до себе Віка заглибилася в дослідження самоцінності: «Раніше я думала, що треба піклуватися насамперед про інших і що самоцінування — це прояв егоїзму. Мені знадобився час, аби збагнути, що коли я не турбуюся про себе, у мене просто не залишається ресурсів для когось іншого. Наприклад, якщо я перепрацьовую і не слухаю своє тіло, то стаю знесиленою й апатичною, не можу допомогти колегам на роботі чи підтримати подругу. Спільнота навчила мене, що цінувати себе — це здорово і правильно. Я стала добрішою до себе».

Цінності як скринька із секретом: чому часом корисно копнути глибше

Ще одне з Вічиних відкриттів — часом цінності нагадують скриньку із секретом, коли за очевиднішою криється інша, менш помітна, але не менш значуща: «Я люблю готувати й отримую від цього насолоду. Особливо мені подобається експериментувати, коли даєш волю фантазії і не боїшся результатів. Коли я зазирнула глибше, зрозуміла, що для мене це про свободу: не страшно, що страва не вдасться і потрапить у смітник, важливий драйв самого експерименту, коли ніхто не пропонує готового рецепта. І це стосується не лише готування, а й загалом мого життя».

Поряд зі свободою Віка називає дві інші цінності, які йдуть у тісній зв’язці, — любов і доброту. Любов — не як почуття до конкретної людини, а любов загалом — до світу, до своєї справи, до інших людей. Недарма, з її слів, у грецькій мові є аж чотири слова на позначення любові — щоб передати всю її багатоманітність. Із любові випливає й доброта, бо коли любиш, виявляєш турботу й розуміння.

Робити щось хороше для світу: як не тільки шукати ресурс, а й самій ним стати

«Конференція натхнення», 2018 рік. На фото — учасниці спільноти «Пошуршимо?»

Спільнота вчить не тільки знаходити ресурс в інших, а й самому ставати ресурсом: «Я не можу тільки брати, не віддаючи  — має бути енергообмін. Робити щось хороше для світу — це те, що мене наповнює».

Одна з можливостей спільноти — це партнерська програма: дівчата заповнюють анкету, де розписують свої цілі на найближчий час. Команда обробляє анкети, підбирає пари учасниць з подібними запитами, а потім надсилає кожній зареєстрованій контакти майбутньої партнерки. Віка брала участь у програмі кілька разів, один із них виявився дуже успішним: разом із Маріяною вони випрацювали власну систему підтримки — від щоденних ранкових звітів на початку до голосових повідомлень, ведення «щоденника пізнання» і створення «комітету щастя» наприкінці. Коли минули два програмні місяці, дівчата вирішили, що підтримуватимуть одна одну й надалі і продовжать командну роботу. Віка додає, що секрет успішної взаємодії — це готовність вкладатися на рівних, інвестуючи свої сили й час.

У спільноті Віка знайшла чимало важливих для себе людей, деяке спілкування з онлайну помандрувало в офлайн, а один із найяскравіших спогадів — конференція від «Пошуршимо?», що пройшла у Львові восени 2019 року: «Уявіть, що ви спілкуєтеся з іноземцем — обговорили багато тем, вивчили почерк одне одного, радієте повідомленням одне одного в месенджері, й раптом ця людина приїжджає до України, тож ви можете обійнятися, взаємодіяти не через екран, а тут і тепер. Щось схоже я відчула на конференції, тільки це була не одна людина, а багато людей — цілий океан радості і щастя. Страшенно чекаю завершення карантину і сподіваюся, що Таня* ще не один раз організує щось подібне».

*Таня Пилипчук, засновниця платформи й спільноти саморозвитку «Пошуршимо?». Експертка в темі планування й продуктивності. Авторка низки майстер-класів про самоорганізацію, усвідомлене планування й схожі теми.

Корисні звички і інструменти: чого мене навчила спільнота

«Розвиток у спільноті — це, за словами Галі Сафроньєвої (одна із учасниць ком’юніті «Пошуршимо?» — ред.), про накопичувальний ефект, те, що не проявляється одразу», — розповідає Віка. Проте круто, коли гортаєш свій щоденник і бачиш: те, що рік тому було лише мрією, тепер є частиною життя. Наприклад, раніше ідея поїхати у відпустку з вимкненими месенджерами й поштою здавалася божевіллям, — як же так, там робота, а раптом щось термінове! — проте зараз це цілком органічна практика. Ось кілька улюблених Вічиних звичок та інструментів:

  • «Один з інструментів, який я переглянула у спільноті — це фрірайтинг, так звані “ранкові сторінки”. Я не прив’язую їх до часу: можу сісти в обід чи ввечері, виписую те, що хвилює, муляє, заважає або просто відповідаю на свої ж запитання. Дуже допомагає почистити голову», — говорить Віка.
  • Найбільший здобуток — перестати складати нереалістичні списки справ, не реалізовувати їх, а потім засмучуватись і розчаровуватись у собі: «Я прийняла, що всього не встигнути і що я неідеальна. Коли це усвідомлюєш, починаєш ставитися до себе з більшим розумінням і, як не дивно, стаєш продуктивнішою».
  • Ще одна вкрай корисна звичка — проводити час на свіжому повітрі. Вона здається очевидною, але ми так часто нею нехтуємо: «Бували дні, коли я просиджувала за роботою, а під вечір почувалася зів’ялим баклажанчиком — нічого не хочеться, сил немає. Тепер стараюся не доводити до такого. Втомилася — закрила ноутбук, прогулялася хоч 20 хвилин, й одразу стало легше».

Якщо буде запит — знайдеться вчитель: як я відкрила крутих українських спікерів

Окрім середовища, спільнота — це простір із майстер-класами від найкращих українських спікерів: «Не знаю, де дівчата знаходять таких експерток, але це щось неймовірне. А коли тема місяця збігається з особистим запитом, з тим що мені на часі, то я вмикатися не на сто, а на двісті відсотків. Хочеться “шуршати”, “копати”, змінювати і змінюватися»:

  • На майстер-класі Марії Федоворої, експертки з мінімалізму і свідомого споживання, Віка виграла участь у проекті «Гра Розхламлення» (тепер «Нічого зайвого») у спільноті, який її настільки сподобався, що вона не зупинилася й доплатила за участь із приватною консультацією Марії: «Це були шість тижнів глобального прибирання — і в шафі, і в голові. Чудовий перезавантажувальний досвід, яким я лишилася вкрай задоволена».
  • Схожа історія трапилася з майстер-класами від Ірини Юськової: Віці вони настільки приглянулись, що вона пішла в програму «Життя360» і прозаймалася понад шість місяців. Те саме було і з програмами Олени Садоми й Марти Чорної. А до Саші Мельник Віка кілька разів зверталася по фінансові консультації.
  • «Таня Пилипчук, Наталка Шпот, Уляна Ходорівська, Євгенія Балабан — це неповний список спікерок, які мене надихають і з якими я росту і стаю кращою. Вдячна спільноті за такі можливості».

Якість чи швидкість: як сповільнитись і робити зміни усвідомлено

Зараз є тренд усе міряти цифрами: скільки книжок прочитала за рік, скільки постів опублікувала, скільки разів сходила в зал. Ми перетворюємо життя на змагання і часто не задумуємося, що в такій погоні забуваємо про якість. Який ресурс у книжці, яку проковтуємо за день і забуваємо? І чи можна враження й емоцію виразити в цифрах?

«Зміни — це про шлях, який ми проходимо поступово, з рівня на рівень, — говорить Віка. — Іноземну мову не вивчиш за місяць, як часом обіцяють горе-курси, а щоб книжка із саморозвитку не читалася дарма, поради з неї треба помаленьку практикувати у своїй щоденній рутині». Цей підхід Віка переносить і на роботу у спільноті: не ставить пташку «завершено», хоч тему не пропрацьовано, а проходить майстер-класи у власному темпі: «Навіть тоді, коли не встигаю відвідувати всі події чи заповнювати всі воркбуки, я не думаю піти зі спільноти, бо це про накопичувальний ефект. Кожен маленький крок змінює мене й робить ще ближчою до самої себе».

Порада від Віки — шукайте звички і ритуали, які вчать сповільнюватися й усвідомлено творити свої зміни: приготуйте чашку гарячого шоколаду перед напруженою зустріччю, спробуйте вирощувати мікрозелень чи в холодну пору року поставте у воду гілочку вишні чи абрикоса й спостерігайте, як вони розпускаються, випускають пуп’янки, а потім — квіти. І чим це не медитація?

Що почитати

Оскільки Віка є редакторкою і щодня професійно працює з книжками, особливо цікаво було дізнатися про її улюблені видання. Три книжки, які, на її думку, можуть сподобатися якщо не всім, то багатьом:

«Бог ніколи не моргає: 50 уроків, які змінять твоє життя» Регіни Бретт. Історії від відомої американської журналістки, що пройшла через непросте дитинство, сама виховувала доньку, а врешті зіткнулася з раком, проте не втратила сили духу й любові до життя.

«Бачити в темряві: досвід незрячої людини» Джона Галла. Оповідь про поступову втрату зору і перебування в цілковитій темряві, про вміння не втрачати смаку до життя, хоч би що сталося. Віка зазначає, що ця книжка робить нас по-хорошому вразливими й відкритими до чужих досвідів.

«Фактологія: 10 хибних уявлень про світ, і чому все набагато краще, ніж ми думаємо» Ганса Рослінга. Книжка для «вправляння» мізків і розвитку критичного мислення.

Чи цікаво вам читати про трансформації учасниць спільноти? Якщо так — лишайте + у коментарях, а ми підготуємо нові історії для вас.

Долучайтеся у спільноту саморозвитку “Пошуршимо?”. Це онлайн ком`юніті для жінок, що разом творять продуктивне життя в гармонії з собою. У спільноті щомісяця відбуваються майстер-класи, відеоконференції, спілкування в чатах, діє книжковий клуб. долучитись

Напиши, якщо тобі відгукнулося

Поділитись

Читайте також

.