5 неочевидних фактів про мозок від нейродослідника Маріано Сіґмана

Чому я вибрала саме цей йогурт у супермаркеті? Як креативні рішення з’являються уві сні? Чи може людина розвинути абсолютний слух? Це лише частина запитань, які ви могли собі ставити. Відповіді на них можна знайти в гуглі (неперевірена інформація) чи у книжці Маріано Сіґмана «Таємне життя розуму»  (найсвіжіші дані від нейродослідника з 20-річним досвідом). У цьому огляді Марія Холод ділиться п’ятьма фактами з книжки, що вплинуть на ваше уявлення про мозок.

1. Обережно, мозок голосує за рішення

Сотні разів на день ми приймаємо рішення. Від примітивних — випити кави чи чаю — до доленосних — де працювати або з ким одружитися. Як у цей час працює наш мозок? А особливо тоді, коли нам бракує інформації для прийняття рішення?

Цей процес дуже схожий на голосування. Переможець визначається з досягненням порогового значення напруги в нейронах. На швидкість впливають кількість отриманої інформації, попередній досвід, критичність вибору. А якщо всі варіанти отримують однакову кількість голосів? Щоб не втрапити в нескінченний цикл і не «зависнути», вибираючи йогурт у супермаркеті,  мозок підтасовує результати — генерує імпульс на користь випадкового кандидата.

Зовнішні чинники, як-от музика в магазині, також впливають. Мелодія пришвидшується — ми стаємо нетерплячішими й не хочемо витрачати енергію на роздуми. Тому в кошику опиняється не зовсім те — або зовсім не те, що збиралися купити.

Інший спосіб фальсифікації результатів — когнітивні упередження. Опції за замовчуванням спрощують наші муки вибору й допомагають приймати рішення, не приймаючи жодних рішень.

2. Кого слухати: інтуїцію чи раціональне мислення?

Не всі рішення є результатом раціональних розмірковувань. Кожен із нас хоча б раз покладався на інтуїцію. Відчував, що хоч всі аргументи на користь А, зараз потрібно робити Б. Здається, ніби сама рука долі відвернула катастрофу чи направила на зустріч із коханням всього життя.

Насправді між інтуїтивними рішеннями та раціональними не так і багато відмінностей. Те, що, як нам здається, підказує серце, не що інше, як тілесні реакції на розрахунки, які відбуваються на несвідомому рівні. Мозок наполегливо працює, навіть коли ми ні про що не думаємо.

Інтуїція не є ані чимось магічним, ані езотеричним. Вона не конкурент, а партнер раціонального мислення.                   

Коли ж тоді краще послуговуватися інтуїцією, а коли — раціональним мисленням? Як не дивно, у складних життєвих ситуаціях краще покладатися на інтуїцію. Там, де потрібно оцінити кілька факторів — усе раціонально обміркувати. На відміну від свідомого, ресурси невідомого потужніші та обробляють значно більше інформації.

3. Ефект ореолу, або До чого тут заліковка

Хай би як ми приймали рішення, нам не уникнути сумнівів. Погана новина в тому, що впевненість зумовлена певними структурами мозку. Але є і добра  — впевненість можна змінювати й налаштовувати, зосереджуючись на тілесних відчуттях та спостерігаючи за ними. Із цим допоможуть практики майндфулнес. 

Впевненість також часом грає з нами злі жарти. Оцінюючи одну сторону особистості, ми переносимо враження на всі інші чесноти. Так виникає ефект ореолу, відомий кожному студентові: спочатку ти працюєш на заліковку, а потім — вона на тебе. Хибне перше враження може мати фатальні наслідки. Ми конструюємо реальність із вірою в краще, зачаровуємося, а тоді дуже сильно розчаровуємося.

4. Навіщо ми спимо?

Деякі люди вважають, що сон — марнування часу, бо мозок в цей час не виконує жодної корисної роботи. Але насправді він ніколи не вимикається: інакше ми помремо. Під час сну мозок не лише звільняється від біологічних відходів, а й узагальнює вивчену інформацію, а це сприяє запам’ятовуванню.

А як щодо вигадування нового уві сні? Експерименти показують: хоч сон і є складником креативного процесу, але щоб із хаотичних міражів створити нове й оригінальне, треба мати хорошу базу знань у певній галузі. Навряд чи пересічному програмістові насниться мелодія Yesterday, як це трапилось із Полом Маккартні.

5. Талант vs наполегливість

Геній — це той, хто народився з особливим даром, чи людина, яка наполегливо розвивала свої здібності? Майже риторичне запитання.

Так, генетика відіграє роль, але це лише один із факторів. А от уміння викладатися на межі сил — вроджена риса темпераменту, зумовлена нервовими реакціями, і це дуже складно змінити. Тому абсолютний слух розвинути може майже кожен. Річ у практиці. Але не всі прагнуть досягти максимуму. Переважній більшості досить комфортно лишатися на середньому рівні. Я ніколи не ставила собі за мету друкувати 260 слів за хвилину, як Стелла Паджунас.

***

Тут ще могли б бути відповіді на такі запитання:

• Чому ми не можемо себе полоскотати?
• Чому попри рухи очей картинка, на яку ми дивимося, залишається стабільною?
• Звідки ми знаємо, що внутрішній голос належить нам?

І вони є, але вже в самій книжці ☺