Не плануй – і все буде прекрасно. Малайзія. Частина 1

Авторка:

Таня Пилипчук

засновниця платформи “Пошуршимо?”

Я не великий мандрівник, проте зі свого досвіду можу сказати, що коли ти подорожуєш без чіткого плану, ясно якщо час тебе не обмежує, то виходить все якось казково.
Ще один висновок: обмеження в коштах – це великий challenge і гарний мотиватор твоєї винахідливості.

 
Ця поїздка не планувалась. Ми були змушені їхати в Малайзію для продовження візи, і основною умовою було зробити це якнайдешевше.

Ми думали: “Куала Лумпур і назад”

Вийшло:“Куала Лумпур – Мелака – Сингапур – Балі – Гілі – Ломбок” 🙂

Пункт 1

КУАЛА ЛУМПУР, МАЛАЙЗІЯ

Тож купивши квитки на літак (звісно перед цим ми шукали шляхи добратись туди на кораблі, проте нажаль так і не знайшли)) ми почали шукати когось по CouchSurfing.org

Саме для цього і зареєструвались в цій цікавій мережі.

Починалось все досить спокійно.

Ми прибули в КЛ о 9-й годині вечора. Проте вже в 11-й ми їхали в машині з трьома арабами під арабську музику на дискотеку.  Ось такий собі поворотик.

Наш коучсерфер виявився вихідцем з Алжиру і жив він ще з двома алжирцями в квартирі не те, що не індонезійській, не українській навіть.  Інтернет, вид на місто, басейн, ….. Ну все як має бути, як ви розумієте.  І людина головне яка.

В нього я навчилась тому, що добрі і безкорисні люди є скрізь.

За 5 днів нашого життя з перукарем Роні він нам показав весь КЛ, всі найзлачніші місця пакистанської та індійської кухні, готував нам алжирську національну їжу. А ще,  переживав, коли ми не приходили додому вчасно і допомагав, як тільки міг.

Знайшли собі такого собі FATHER)

Відчуття було, наче ми зустрілись зі старим другом.

Відносно самого Куала Лумпуру, то після 6-ти місяців в Індонезії, ми були, як в місті  майбутнього.  Хмарочоси, мости,  магістралі, машини (не мотоцикли), бетон, асфальт  і величезна інтернаціональність.  Багато людей говорить англійською, а гуляючи містом, часто себе ловиш на думці, що немає кого запитати дорогу, бо всі іноземці)

Для мене, КЛ – це місто, в якому багато всього, але нічого визначого. Хіба що вежі-близнюки. Так, дійсно високо, здається 375 м)

А ще гарний музей ісламського мистецтва. Вартісне місце.

Якщо одним словом, то місто,  що гарно побачити, але не жити:  занадто бетонне і бізнесактивне для мене. Проте насичене гарними кав”яроньками з живою музикою і смачною кавою.

(ну як же без таких маленьких приємностей у цьому бетоні))

А ще було досить незвично бачити  десятки  ladyboys просто на вулиці)

(питання чому так я розгляну пізніше)

Далі ПУНКТ 2: МЕЛАКА. За 2 години від хмарочосної бізнес столиці сховалось містечко, в якому відчуваєш себе в старій Європі.

Що значить колонізація!