Психологиня на війні: «Як військо зробило мене кращою»

Це вже наша третя розмова з Мар’яною Охремчук — психологинею й офіцером ЗСУ — за час повномасштабного вторгнення. Поговорили про те, що зазвичай залаштунками: із якими труднощами стикаються військові психологи, як дбають про інших і про себе. Також Мар’яна розповіла, як військо змінило її, чому вона веде щоденник і обов’язково займається спортом.

До чого тут притча про сіяча

У військовій психологічній діяльності я часто використовую притчу про сіяча, який посіяв зерна. Одна зерно впало в родючий ґрунт і зійшло, друге — на погану землю, де не зуміло прорости, третє потрапило на каміння й кущі, що не дали йому зійти. 

Так само я і мій підрозділ, який працює з особовим складом і турбується про ментальне здоров’я. Ми сіємо. Якесь зерно зійде, якесь — ні. Щось буде марним, але щось — корисним.

Та хай як, я впевнена на всі сто, що оце сіяння дуже потрібне. Навіть якщо умови не найкращі, бракує мотивації до змін і віри, що психологічні інструменти допоможуть. Якісь зернинки все одно проростуть.

Служба в ЗСУ змінила мене і як психолога, і як особистість

Я прийшла у військо з певним набором переконань, а воно викристалізувало мене. Дуже люблю метафору: військо — середовище, яке робить з тебе прекрасний дорогоцінний камінь, але якщо ти вчасно це зрозумієш і врахуєш життєві уроки.

Я тривалий час не розуміла, що військове середовище робить мене кращою. Часом думала, що треба змінювати оточення, воно мені не підходить. Це нагадувало рух проти течії, а пливти проти течії завжди важко.

Із часом деякі переконання відійшли, а з’явилися інші.

Тепер я бачу, що військо зробило мене сильнішою, впевненішою, цілеспрямованішою.

Також я зрозуміла, що в цьому житті все можливо, а на неможливе треба трохи більше часу. Що здаватися ніколи не можна. Що навіть речі, які здаються фантастичними й нереальними, досяжні, якщо регулярно докладати зусиль. Оці особистісні вміння, набуті в процесі офіцерської діяльності, беззаперечно вплинули на мене як на професіонала. Завдяки їм я йду вперед, хоч страшно й боляче.

Думаю, після військової служби цивільне життя не буде мені таким страшним, адже у війську я стикнулася з багатьма «ребусами». Я комунікувала з такими важкими людьми, з якими, можливо, у цивільному житті ніколи не зустрінешся. Адже в цивільному житті середовище можна вибирати, формувати, змінювати, а у військовому можна вибирати хіба що інструменти і способи, як співіснувати й комунікувати з людьми.

Як фах психолога й коуча допомагає особисто

Більшість інструментів, які даємо особовому складу, ми використовуємо у своїй повсякденній діяльності. Тобто я знаю про дієвість не тільки в теорії, а й на практиці.

Мені вкрай допомагає фізична активність, що стала невіддільною частиною мого життя. Вона підтримує в час, коли ми піддаємося впливу хронічного стресу. Також я веду щоденник, медитую, інколи — займаюся йогою. Ще дуже люблю самоусвідомлення, щоб зрозуміти, що зі мною, розкласти все по поличках, побачити під іншим кутом, змінити сприйняття. Ми добре розуміємо, що ситуації існують самі по собі. І тільки те, як ми їх оцінюємо, визначає наш стан і подальші дії.

Мої правила й цінності

1. Ніколи не здавайся. Завжди рухайся вперед. Страшно — зробила маленький крок уперед, сумно — зробила щось. Будь-який наш стан — це вибір. Навіть сумувати, нити, жалітися.

2. Все можливо. На неможливе потрібно трохи більше часу.

3. Добро — важлива частина нашої діяльності, і не тільки тому, що воно повертається. Добро зцілює душу, а в час такої бентеги ми особливо його потребуємо. Моє покликання — це нести трохи добра, розвивати цю людську якість.

4. Турбуйся про себе, адже твоя корисність не вимірюється твоїми стражданнями. Ти будеш корисною тоді, коли будеш наповненою, адже віддати можна тільки те, що маєш. Під час повномасштабного вторгнення тема турботи про власні сили стала особливо актуальною. Тому зараз я дозволяю собі відпочивати попри різні обставини. Щоб потім було чим ділитися.

5. Продовжуй медитувати, знаходь час для спорту — це твої опори.

6. Дозволяй собі, слухай себе, адже невідомо, чи буде завтра, але однозначно є зараз. І це «зараз» можна використати з користю для себе й інших.

7. Вчися бути гнучкою. Раніше для мене було дуже важливо, щоб усе йшло чітко за планом. Якщо ж зараз щось іде не так, я кажу собі: нічого страшного, буде щось нове.

Месиджі цивільним

• Життя прекрасне в усіх своїх кольорах.
• Рано чи пізно це все закінчиться, але не факт, що нинішній момент найскладніший. Можливо, далі буде складніше, а може — легше. Ми не знаємо, але ми маємо вірити, надіятись, робити все задля Перемоги. Хто може, той воює. Хто не може, той донатить. Хто не може ні воювати, ні донатити, той на своєму місці робить щось, що буде корисним для нашої країни.
• Потрібно розвиватися і піклуватися про себе.
• Усміхайтеся, адже від вашої усмішки стає краще і вам, і іншим. І саме ваша усмішка може осяяти чиєсь життя, зігріти, розрадити.

Підтримайте збір для Мар’яни Охремчук та її чоловіка, бійців ЗСУ!
Купуємо регулярно й усе необхідне: від одягу і форми до кави та смаколиків. Хочу підтримати >>>