50
November 11, 2013
Це трапилося в один із ранків, коли ми ледь прокинулись після супер вечірки заради сніданку, що подавали в нашому готельчику на Балі.
То була кава та млинець з бананами та ваніллю. За сусіднім столиком сидів Джо, і вже не пам”ятаю, як зав”язалась наша розмова, проте, сніданок закінчився лише за кілька годин, а в моєму щоденничку залишилося купа нотаток.
Джо: 35 років (виглядає на 25) з Південної Африки. 12 років тому він покинув свою країну і подорожує досі зі своєю серфінговою дошкою та посмішкою.
Доречі, причиною такої категоричної відмови жити в Пд. Африці – щоденна небезпека і некотрольована злочинність.
За плечима у Джо вже вся Азія та Америка, причому 3 роки в Японії, кілька років на Філіпінах і вже 3-й рік в Індонезії……….
Він їде майже без грошей і орієнтується вже на місці. Знаходить роботу (наприклад інструктор з серфінгу або вчитель англійської) і друзів в новій країні, шукає нові пляжі для свого хоббі і просто живе, наче так і має бути)))
Проте перерозказувати чужі історії – це нецікаво. Я лише зазначу декілька думок, що були мені дуже близькими і, можливо, надихнуть когось до чогось нового:
THE SMILE WILL OPEN EVERY DOOR
Надихаючі сніданки – це чудовий початок нового дня, нових думок і нового життя
Читайте також
Наші безкоштовні програми