1 041
16 Червня, 2015
Букський каньйон – це відкриття першого півріччя 2015 року для мене. Після мандрів Азією та Європою, мене ще більше надихають пригоди українськими землями. Так, своїми закуточками мені відкрилась Черкащина: Дніпро, мов велетень серед степу, значно прекрасніший і вільніший ніж в Києві, скелі і мохи в ущелинах.
Вона бавиться нашими уявленнями про сезони, типові рель’єфи чи очікувані краєвиди. Бо в степу за Жашковом аж ніяк не очікуєш побачити таке:)
Вікіпедія пише, що цим скелями більше 2 млрд років. І чомусь я не сприймаю це скептично. Тут не не тільки тиша околиць і шум безперервного руху води, свіжість каміння та запах трав, тут атмосфера глибокого спокою. Думки в голову не йдуть. Ти просто кайфуєш.
Жодне фото я не обробляла. А навіщо?
Звісно, як і в будь-якій мандрівці, коли тебе оточують хороші люди – це просто примножує в десятки разів відчуття енергетики місця. Мені пощастило знову:)
Туристичний клуб “СКІФИ”: юні, навіжені, щирі і справжні – пречудова компанія. А ще з байдаркою – уууууууууууууу – щастя!
С. Буки, що знаходиться за 184 км від Києва, – звичайне собі село: з леніним, кількома магазинчиками та привітними людьми на велосипедах. Ми добрались на автобусі з Центрального автовокзалу. Вартість – 130 грн. Бажано приїздити на будні, бо на вихідних тут часом аншлаг.
Ну, і тут звісно рай для альпіністів! Сама я не спробувала, проте спостерігати за цими відірвиголовами викликає не меншне адреналіну, ніж бути ними.
Навіть не зовсім походу – скоріше релаксу на каріматі біля вогнища.
Мій перший досвід плавання на байдарці. ЮХУ!
Усім щастя!
P.S. Класне відео, що таке байдарка і як воно на ній. Треба повторити.
Читайте також
Майстер-класи, що допоможуть пережити війну