3 726
17 Червня, 2017
Привіт, друзі! Сьогодні в мене день народження і я хочу трішки поділитися з вами своїми думками та висновками. Я не святкую дні народження та ще й частенько забуваю привітати своїх близьких:) Проте як показує практика, люди до цього звикають і не сприймають це як особисту образу, що неймовірно полегшує мені життя…
Так от, цей день дуже класно використати для роздумів і своєрідних підсумків. Я люблю подумати про прожитий рік та рік, що приходить. Це ж своєрідний особистий новий рік, правда?
Я не схильна соромитися свого віку. Мені 28 і збоку це видається дуже серйозною цифрою. Так, ще 10 років тому, я уявляла таких собі «женщін» в цьому віці, які вже влаштували все в своєму житті і все знають… ха ха ха. Звісно це не так, і я все більше схиляюся до думки, що такого взагалі ніколи не буде. Бо розуміння того, що ти все знаєш – це перший крок до отупіння і зупинки в своєму розвику, як не крути. Такі парадокси:)
Якщо говорити про підсумки, то можу підписатися під кожним словом з минулорічної статті “Думки, коли тобі стукнуло 27” і додати кілька ще:
Людина зі стержнем, яка вірна своїм принципам і переконанням, людина, що не боїться сказати правду і сприймає критику та правду в свій бік, щира в своїх емоціях, діях та недоліках, людина, що працює над собою і намагається зрозуміти інших, людина добра, але справедлива, людина унікальна, але неідеальна… Такі люди викликаються в мене повагу… Такою людиною хочу бути, до такого прагну.
Робота має драйвити і приносити задоволення, розвивати і кидати виклики, вона має надихати і виводити з зони комфорту. Так ми читаємо в усіх книгах і це правда. Але не очікуй цього відразу з першого робочого дня. Твоя перша робота не буде приносити усього цього, як і можливо кілька наступних. І це нормально. До своєї улюбленої роботи треба дорости, розвинутися професійно, дістати досвіду і бути готовим до того. щоб: драйвитися, отримувати задоволення і розвиватися далі:)
В нас так багато страху: свідомого і підсвідомого. Він додає тривог і зупиняє, він висушує внутрішню енергію і не дає рости. Єдиний вихід його позбутися – це по-перше його усвідомити, а по-друге – почати з ним працювати. Працювати – це значить не відмахуватися, а спробувати знайти корінь. Не намагатися його викинути з голови і зайнятися чимось іншим, а лишитися з ним наодинці і спробувати його зрозуміти. Розуміння – це перший ключ до перемоги.
Унікальність – зовсім не те саме, що ідеальність. Треба вчитися чути конструктивну критику і вміти визнати свої слабкі сторони. Нести щось своє і щось хороше в світ, не бігати за масами, модою, а шукати свої вітри і напрямки.
Це до теми своїх переконань і чесності з собою. Кожна людина має визначений набір принципів та цінностей, які є орієнтирами в житті. Люблю порівнювати їх з полярною зіркою, яка веде правильним шляхом у цьому житті. Добро і зло, слово=дія, щирість… Ловіть мої попередні публікації на ці теми: Частина (1) Принципи: чому краще важче, ніж навпростець по життю? та Частина (2) Цінності як орієнтири і дорожня карта…
Напевно це те, що я хочу навчитися робити частіше і намагаюся ловити себе на цій думці кожного разу коли мені погано: дякувати за життя, за кожен день, за кожне знайомство, за кожну книгу, за близьких і коханих, за усе що маєш… І вам я дуже вдячна за вашу прихильність до мого проекту і за вашу роботу над собою. Бо по крихті і гори можна перевернути.
Читайте також
Майстер-класи, що допоможуть пережити війну