77
June 17, 2020
Минуло 15 років з часу, коли закінчила школу! OMG, яка я щаслива, що це було так давно і завершилося:) Школа не була для мене золотою порою і не лише через мою золоту медаль та усі супутні наслідки:)))) Я ніколи не розуміла правила гри, де потрібно комусь доводити, яка ти крута, де тебе оцінюють не за вчинками, а за словами інших людей і де ти сприймаєш це як норму середовища, бо не знаєш іншого.
Після усього, що пережилося за ці 15 років, я щаслива мати чітке усвідомлення: ми самі створюємо свої правила життя та середовище. Це усвідомлення змінило мене, моє життя, оточення, цілі й загалом усе, що зовні й всередині. Саме тому, я прокидаюся сьогодні у свої 31 в абсолютному кайфі від свого віку, від того, що роблю і з ким це створюю, з величезною вдячністю моїм близьким і друзям.
Звісно, мова не йде про ідеальне життя:))) Якщо ви давно на цьому блозі, то знаєте – ідеальності як такої не існує. Якщо ви помічаєте її в своєму оточенні, то знайте – це картинка, яку для вас малюють. Потужною силою є прийняти неідеальність себе та свого життя. Це окриляє і дає право на помилку.
Цей рік для мене став направду проривним: я звільнилася з роботи і почала 100% часу працювати у своєму проєкті мрії, переїхала в нове житло, почала нормально кермувати, набрала WOW команду.Разом ми запустили нову платформу, організували конференцію на 75 людей, апгрейднули Спільноту “Пошуршимо?” до майже 150 учасниць, створили авторські листівки, я почала писати авторську колонку на Happy Monday та The Kolo, а також вести свою програму на Radio Skovoroda. О, я провчилася 1 рік на магістерській програмі в LVBS і вперше виступала на радіо та TБ.
А ще я почала пекти (а це для мене велика перемога), трішки розвиватися в напрямку ECO-споживання та здорового харчування.
Пишу цей список для себе, щоб ще більше цінувати усе, що маю і себе саму. Бо також схильна знецінювати свої перемоги, а її радощі давити перфекціонізмом. Проте я активно працюю над цим. Чим більше створюю і здійснюю свої мрії, розумію наскільки успіх – не про цифри.
Звісно цифри важливі мірила прогресу. Проте як тільки вони досягають мінімально комфортного значення , то втрачають свою силу. Продати 200 планерів чи 2000 вже немає різниці у відчуттях. Більше того, перші 100 зазвичай є найбільше значимими і трудомісткими. До чого я веду?
До того, що цінності – фундамент будь-якого життя. Які цінності – таке й життя, мрії, відносини й ми самі. Життя у злагоді зі своїми цінностями – це суцільний кайф, бо в тебе відсутній момент вагання і сумнівів у стратегічно важливих виборах та рішеннях. Усе життя ми шукаємо прояв своїх цінностей у світі: створюємо, пишемо, говоримо і таким чином збільшуємо присутність важливих для нас істин навколо.
Перші 5 років для мене “Пошуршимо?” було викликом і боротьбою, а зараз поступово трансформується у базу створення сприятливого середовища для росту тих цінностей, у які я вірю.
Спостереження: з кожним роком я все менше і менше піддаюся своєму страху. І чим менше страху в моїй голові, тим яскравішим і цікавішим стає пригода розвитку, створення проєкту, спілкування та життя загалом. Страх нас обмежує, це факт. Ці установочки, що сидять в голові, закривають горизонт і вартує лише трішки привідкрити цю ширму як ви побачите необмеженість можливостей, шляхів реалізації та причин для родості.
Дякую в першу чергу своєму чоловікові:), усім учасницям Спільноти “Пошуршимо?”, команді, друзям та сім’ї, за те, що ви усі є і ви усі такі класні. Моє велике натхнення.
Читайте найсвіжіше
Синдром самозванця: “мені просто пощастило” й інша маячня, що блокує наш розвиток
November 15, 2020
Читайте також
