Радість може вам зашкодити? 7 фактів про стрес від нейробіолога Роберта Сапольські

Сафроньєва Галина
Поділитись

Пам’ятаєте знамениту цитату Томаса Фрідмана про те, що кожного ранку в Африці прокидається газель, яка повинна бігти швидше, ніж лев, інакше загине? Там ще є продовження про лева – він повинен бігти швидше, ніж газель, інакше помре від голоду. Так-от, любі друзі, тут нас дещо обманули, бо приховали дуже важливу частину правди: через свої великі розміри леви не є гарними мисливцями, тому більшість часу вони не полюють, а лежать і стежать за гієнами. Адже саме вони є прудкішими та більш вправними в полюванні, тож леви просто-напросто відбирають їхню здобич. 

А тепер головне питання — чому я розпочала цю статтю з гієн? Тому що в мене після прочитання книги американського професора біології та нейрології Роберта Сапольські розвинулася шалена емпатія до цих бідних тварин, які можуть годинами безперервно полювати, а в підсумку сильніші леви здобудуть трофей шляхом обману. 

Більше того, книжку “Чому зебри не страждають на виразку” я би радила вам сприймати як таку собі скриньку з історіями, які можна переповідати за чашкою кави в колі знайомих. Сумніваюся, що багато людей осилить запам’ятати складну теорію, тому сьогодні хочу поділитися з вами тим, що видалося мені найцікавішим і найкориснішим з точки зору середньостатистичної людини без біологічної освіти. Як це опісля використовувати у власному житті — вирішувати вам.

1. Стресова реакція може виникати не тільки у відповідь на фізичні або психологічні загрози, але й через очікування на них. 

Тут пригадую літо 2014-го року, коли мала складати іспит з водіння. Весь ранок мені постійно болів живіт, руки не припиняли трястися, апетит зник безповоротно на кілька годин, жодні дихальні вправи не допомагали. Словом, типове проживання періоду невідомості перед іспитом. Але найкумеднішим був той факт, що всі ці симптоми зникли одразу, щойно я сіла за комп’ютер і почала розв’язувати тестові завдання.

Як зазначає Сапольські, стресова реакція може мати більш руйнівні наслідки для організму, ніж сам стресогенний чинник, особливо якщо ми переживаємо психологічний стрес.

Тому перед тим, як почати хвилюватися, я би порекомендувала всім задуматися над простою фразою: “Якщо ваш тиск підвищується до 180/100, коли ви втікаєте від лева, ви в такий спосіб пристосовуєтеся до кризової ситуації, але коли ваш тиск сягає 180/100 щоразу, як ви бачите безлад у кімнаті своєї дитини-підлітка — шанси померти від серцево-судинного захворювання зростають”. Більше того, у нас збільшується ризик захворіти на виразку шлунка та дванадцятипалої кишки , а це не втішна перспектива.

2. Сильний гнів і сильна радість можуть бути однаково згубними

Насправді, коли ми чуємо, що хтось помер після стресу, то одразу уявляємо набір негативних емоцій, що супроводжували цю стресову ситуацію. Але рідко ми думаємо про зворотній бік медалі — надзвичайну радість (наприклад, від виграшу в лотерею).

Як зазначає Сапольські, гнів і радість по-різному діють на репродуктивну систему, на ріст організму, найімовірніше, також на імунну систему, але на серцево-судинну систему вони впливають майже ідентично. Нашому серцю байдуже, чи ми побиваємося від горя, чи стрибаємо від щастя після складеного іспиту. Тому найкращий варіант у будь-якій ситуації — дотримуватися золотої середини і пам’ятати, що все минає, і радість, і негода.

3. Те, що ми переживаємо кожного дня, не є стресом — здебільшого це часті переривчасті стресові ситуації, що призводять до переїдання. 

Сапольські наводить приклад чоловіка на межі божевілля, який після кожної зробленої дії відчуває паніку: продзвонив будильник — він панікує, не ходить транспорт — паніка, запізнення на роботу — паніка. І так щохвилини, 24/7. Як наслідок система травлення працює ненормовано, оскільки отримує сигнали зовні про те, що слід “увімкнути режим поповнення енергії”, а також організм постійно виробляє гормони, що стимулюють апетит — клюкокортикоїди. Тож цей чоловік буде упродовж дня наминати шкідливу їжу, наражаючи себе на ризик ожиріння та серцево-судинних захворювань.

4. Стресові гормони призупиняють ріст, але простий дотик може його відновити.

В одному дослідженні щура-малюка відокремили від матері, тож рівень гормону росту в його організмі різко впав. Далі йому дозволили контактувати з матір’ю, що була під анестезією, але рівень гормону росту залишався низьким. Коли ж вчені імітували ситуацію, ніби мати вилизує маля у притаманній їй манері, рівень гормону стабілізувався. Подібні дослідження показали, що маленькі щурі швидше виростають, якщо їх часто торкаються руками.

Те саме стосується і людей: вивчаючи недоношених малюків у лікарні, група американських вчених зауважила, що лікарі майже не торкаються до дітей. Тож професорка Тіффані Філд зі своєю командою почала тричі на день гладити малюків по 15 хвилин, допомагаючи їм рухати ніжками та ручками. І, як зазначає Сапольські, сталося справжнє диво —  діти почали рости на 50% швидше і їх виписували з лікарень на тиждень раніше, ніж недоношених немовлят, яких не торкалися. 

5. Ембріони можуть вловлювати стресовий стан матері, що призводить до незворотних змін у дитини та майбутніх поколінь. 

Впевнена, що для багатьох людей це не стане новиною, але особисто для мене справжнім відкриттям було “порочне коло” захворювань ембріонального походження, що може передаватися з покоління в покоління.

Наприклад, ембріон жіночої статі піддається дії сильного стресу — не отримує достатньо поживних речовин, тож автоматично програмується на економний тип метаболізму. Далі ембріон росте, перетворюється на дитину, народжується, виростає і вже сам стає дорослою жінкою і вагітніє. Вона споживає нормальні обсяги їжі, але має схильність до економного типу метаболізму, тож жіночий організм відбирає не пропорційно велику частку поживних речовин у кровообіг для самої себе, а плід отримує недостатньо їжі. Таким чином, цей плід недоїдає, що призводить до полегшеної версії економного типу метаболізму. Далі все відбувається по колу — плід виростає і стає дитиною, потім дорослою жінкою, вагітніє і ситуація з економним типом метаболізму повторюється.

Головним феноменом є те, що ми в таких ситуаціях можемо стати заручниками стресових ситуацій, які проживали ще наші прабабусі в часи Голодомору, наприклад, ми також потрапляємо під ризик економного типу метаболізму, що згодом (за відсутності правильного харчування) може призвести до численних захворювань травної системи. 

6. Травлення відбувається швидше під час відпочинку.

Якщо ви зараз тримаєте в руках бутерброд або будь-що їстівне, то раджу його відкласти, настав час моторошних історій з минулого. Король Сицилії Фредерік ІІ у 13-му столітті вирішив провести експеримент. Він цікавився процесами травлення і хотів зрозуміти, коли ж воно відбуваються швидше: під час активної праці чи відпочинку. Для цього він наказав нагодувати двох в’язнів однаковою розкішною вечерею, але одного з них відпустив поспати, а іншого відправив на полювання. Через кілька годин обох чоловіків привели до короля, випустили їм кишки (я попереджала!) прямо перед Фредеріком і дослідили нутрощі (раджу вимкнути фантазію). Виявилося, що чоловік, який спав, краще перетравив вечерю.

7. Соціально-економічний статус може спрогнозувати ризик виникнення захворювань.

Роберт Еванс з Університету Британської Колумбії звернув увагу на важливу річ: хвороби, від яких помирало людство сто років тому, кардинально відрізняються від тих, що стають причиною смертей зараз. Однак залишається незмінним одна річ — зв’язок між соціально-економічним статусом (СЕС) та станом здоров’я. Одне цікаве дослідження провели з черницями похилого віку, які прийняли постриг більше 50 років тому. Ще з молодості вони дотримувалися однакового раціону, мали однакові умови проживання, медичні послуги і т.д. Але в похилому віці на розвиток хвороб та тривалість життя впливав СЕС, який вони мали за мирського життя, тобто пів століття тому.

7.Фізичні вправи можуть мати як позитивний вплив на психологічний стан, так і згубний.

Ось тут для мене стало несподіванкою те, що такий універсальний спосіб боротьби зі стресом як заняття спортом може насправді погіршити відчуття стресу. Вся справа у тому, що фізичні навантаження допоможуть знизити стрес лише за умови, що ми самі ХОЧЕМО їх виконувати, а не нас змушують. Тому перед тим, як бігати в парку з надією покращити самопочуття, добре подумайте, чи вами керує бажання, чи примус, оскільки наслідки бігової активності можуть бути дуже несподіваними.

Насправді, перераховувати цікаві факти можна було би безкінечно, адже їх у книзі “Чому зебри не страждають на виразку” є дуже багато. Однак, все ж хотілося би закінчити на цитаті, що допоможе віднайти спокій в тривожний час: “Інколи боротьба зі стресом нагадує руйнування стіни. Але інколи потрібно стати травинкою, яка гнеться від сильних поривів вітру, але коли вітер вщухає — вона продовжує стояти”. 

Долучайтеся у спільноту саморозвитку “Пошуршимо?”. Це онлайн ком`юніті для жінок, що разом творять продуктивне життя в гармонії з собою. У спільноті щомісяця відбуваються майстер-класи, відеоконференції, спілкування в чатах, діє книжковий клуб. долучитись
Напиши, якщо тобі відгукнулося

Поділитись

Читайте також

.