Професійні мрійники: як мріяти так, щоб збувалося навіть в час війни

«Знов у хмарах літаєш? Мріями ситий не будеш. Хто високо літає, той низько падає». Знайомі претензії? Через такі фрази нас з дитинства «розучували» мріяти. Ось чому нам так важко писати списки бажань. Так було ще в мирному житті — годі й казати про війну. Часто ми самі забороняємо собі це робити. І дарма. Насправді під час війни життєво важливо мріяти. Сумніваєтесь? Аргументи Лідії Білас і Тані Пилипчук можуть переконати вас у зворотному.

---

Лідія Білас — засновниця Мережі освітніх проєктів MriyDiy, співзасновниця мережі шкіл КМДШ.

Таня Пилипчук — засновниця платформи саморозвитку для жінок «Пошуршимо?».

---

Можете також переглянути відео

Викривлене уявлення про мрії

Через виховання в нас на підсвідомому рівні відклалося, що мріяти — це лінуватися, халявити, не діяти. Але насправді мрії — це рушій прогресу, глибинна робота, що потребує багато сміливості, віри, внутрішнього розвитку, підтримки.

Від мрії до дії: яким був би світ без мрійників-відчайдухів?

Що таке мрія? Якщо формально, це створення образів бажаного майбутнього силою власної уяви. Якщо ж натхненніше — рушій прогресу. Мода, форми правління, тенденції в мистецтві, літаки і телефони — це все колись було чиєюсь мрією. Хтось спершу придумав ідею, а потім дуже багато працював, щоб її реалізувати.

Ось чому так важливо розглядати мріяння у зв’язці з дією.

Лідія Білас: «Мрійдій варто сприймати як одне слово, адже наші сильні бажання невіддільні від реалізації. Без дій вони залишаться рожевими поні».

Таня Пилипчук: «Мрія — це не щось далеке, рожеве, розмите, притрушене блискітками. Мрія — це вектор руху, а малі щоденні кроки — це сходинки до її реалізації. Я щодня рухаюся в тому напрямку, у якому хочу. Це дає відчуття сенсу».

Як запалюються мрії? Історії Лідії і Тані

1. Вмить осяяло

«Ого»-момент настав, коли Лідія поїхала на випускний доньки у швейцарській міжнародній школі. Там вона побачила засновницю закладу. Це була бабуся дуже поважного віку (десь під 90 років) в інвалідному візку. Вона особисто вітала кожного випускника і вручала дипломи.

Лідії здалося, що це дуже щаслива жінка, адже вона причетна до росту талановитих, відкритих дітей. У цей момент Лідія всім тілом відчула, що теж хоче бути причетною до схожого досвіду — створити таку школу, де діти здобуватимуть чудову освіту, але в Україні, без розлуки з рідними.

2. Поступовий розвиток

Однак мрія не обов’язково починається з «ого»-моменту. Інколи вона розвивається з потреби й малих кроків. Так було в Тані з «Пошуршимо?». Вона починала з власного розвитку, блогу, читання нонфікшну. Потім були планувальники і роздруківки, створення спільноти. Із часом це переросло в масштабний проєкт, що надає підтримку і якісні знання для жінок. Разом із Танею розвивалася і її мрія.

Ми не мріємо чи боїмося мріяти?

Часом людям здається, що вони не мріють. Але це не так. Учені виявили, що люди витрачають на фантазування десь по 2 години щодня. Уявляєте, десь 50 000 годин нашого життя йде на мрії! А це кілька років!

У чому ж тоді річ? Часом люди бояться мріяти, бо думають, що це стане важким тягарем і душитиме необхідністю реалізувати.

Чому так важливо мріяти?

Мрія може бути джерелом ресурсу, тим, що мотивує рухатися. Вона допомагає стати вільними: йти за своїми бажаннями, а не тим, що нав’язує соціум.

Завдяки мріям ми постійно розвиваємося, вчимося нового. Це робить нас щасливішими і здоровішими (принаймні мозок точно).

Що шкодить мріям і мріянню?

• Сумніви в можливості. Це те, що вбиває бажання й мотивацію. Нам здається, що нереально в цій країні, в цих обставинах, у цьому віці. Сумніватися — це природно. Але важливо, чи сумніви паралізують нас, чи ми почуємо їх, але не спинимо руху.
• Уявлення, що досить загадати бажання й відпустити його у всесвіт, щоб саме себе здійснило. Не мрії збуваються, а мрії збувають. Як кажуть, потрібно хоча б лежати в потрібному напрямку — це вже буде якийсь крок 🙂
• Застаріле виховання, де висміюють і постійно «повертають на землю». Батькам і вчителям дуже важливо підтримувати в дітях уміння мислити і мріяти. Найкраще, що ми можемо зробити для дітей, — це чути їх, підтримувати, запитувати, чим можемо допомогти, і показувати, як мрію перетворювати на мету (розбити на кроки, скласти план, намалювати мапу).
• Небажання діяти, шукати можливості, щоб реалізувати задумане.
• Страх, що буде непосильно важко, ставлення до мрій як до тягаря.
• Зосередження всієї уваги на слабких сторонах. Підтягувати їх важливо, але набагато продуктивніше сповна качати сильні сторони. Мрії зазвичай розвиваються в тій сфері, де ми найсильніші.

Хіба хтось казав тобі, що буде легко

Ще один чинник, що може бути водночас і перепоною, і можливістю, — це складність.

Мрії реалізуються не за помахом чарівної палички чи за клацанням пальців. До збування варто докласти зусиль, інколи й дуже багато. Це залежить від рівня мріяння: є щось відносно просте, є мрії середньої складності, а є такі, що більші за нас.

Однак шлях до великих мрій не має бути пекельно складним, непосильним. Як каже Лідія, «здійснювати мрію може бути важко і в кайф».

Однак на шляху до масштабної мрії дуже важливо мати команду. Якщо не буде людей, які повірили у вашу мрію як у свою, здійснити щось грандіозне навряд чи вдасться.

Команда дуже підсилює. У цьому й полягає феномен українських бізнесів, які виросли під час війни. Як каже Таня, «коли важко і є виклики, нам життєво необхідно бути не самим».

Рух за мрією — це своєрідне тренування. Спершу важко дихати, дух спирає. Після місяця занять стає легше, уже і м’язи не болять. Але потім пробуєш нову вправу — і знов відчуває кріпатуру. Це не фізичні муки, наче ногу зламали, а радше легкий біль, який свідчить про навантаження. За кілька днів він минає, але лишається відчуття, що ми стали сильнішими.

Чому так важливо мріяти під час війни?

Мрії допомагають вірити. Це додаткова батарейка, внутрішній павербанк. Ми можемо мріяти про життя після війни, але водночас вже зараз рухатися — хоч по міліметру. Це стимулює розвиватися, надає життю осмисленості.

Мрії допомагають знайти сили. Зробили перший крок — побачили маленький прогрес. Побачили якийсь ефект — є енергія на другий крок.

Мрії допоможуть перемогти у війні. Це те, що об’єднує і тримає українців. Та мрія, яку ми загадали в новорічну ніч.

У цьому контексті важливо сприймати мрії не як щось легке, несерйозне. Насправді це твердий ґрунт для реалістів, те, із чого починаються зміни. І те, що допоможе відновити Україну після війни. Професійні мрійники вже працюють над цим: створюють візуали, як виглядатимуть міста, роздумують над реформами, залучають іноземну підтримку.

Внутрішній критик проти мрійника, або До чого тут Дісней

Колеги Волта Діснея помітили, що в процесі творчості він перебуває у трьох станах.

• Мрійник: щасливий, усміхнений, відкритий, продукує купу ідей.
• Реаліст: спокійний, врівноважений, висловлюється прагматичніше, розраховує.
• Критик: іскри з очей, невдоволений, злий на себе й інших, все ставить під сумнів.

Ці стани Діснея спонукали його команду поекспериментувати з роботою всієї студії: зонувати офіс, розділити людей на три команди: мрійників, реалістів і критиків. Вони працювали над ідеєю, а тоді повертали її назад до Діснея. У такій атмосфері з’явилися справжні шедеври.

Чом би не скористатися прикладом Діснея й не використати всі ці стани в реалізації мрії?

1. Побудьте мрійником: бажайте сміливо, давайте волю фантазії на повну.

2. Приміряйте роль реаліста: спробуйте поглянути на мрію як план, що треба виконати. Що реально, а що — ні?

3. Уявіть себе критиком: випишіть усі сумніви, чому ця мрія не реалізується.

Упевнені, після приміряння цих ролей у вас з’являться нові ідеї і пункти в досягненні бажаного.

Бонус для тих, хто хоче тренувати мріяння

Що робити, якщо не знаєте, які у вас мрії? Порада від Тані

Почніть із цінностей. Що вам справді важливо? Подумайте над цим, складіть список власних цінностей. А вже зі знанням своїх цінностей можете переходити до бажань.

До речі, у спільноті «Пошуршимо?» є ґрунтовний майстер-клас про цінності від Тані Пилипчук.

Як докопатися до своєї мрії? Вправа від Лідії

1. Візьміть келих хорошого вина, блокнот і ручку. Сядьте в тихому місці.

2. Накресліть на папері шість секторів — сфер життя: кар’єра, достаток, особисте життя, здоров’я, саморозвиток, хобі.

3. У межах кожної сфери напишіть свої бажання, мрії, цілі. Десь після 20 пункту піде справжнє, глибинне.

4. З усіх цих списків виберіть 10 мрій.

5. Потім з них виберіть ті, які можна реалізувати протягом року: так мозок бачитиме, що це здійсненне. (Ще варіант: якби із цих 10 мрій ви могли реалізувати тільки одну, то яку вибрали б?)

6. Під кожну мрію розпишіть ресурси: що вам треба зробити, аби досягти бажаного?

Цей зроблений на коліні й під келих вина план вас може дуже здивувати й наблизити до реалізації.