Від безпорадності до продуктивності: як знову працювати й бути ефективною?

Пономарь Ірина
Поділитись

«Не можу робити навіть улюблену справу; не дбаю про себе, тому що не бачу в цьому сенсу; втомлююсь так, ніби працюю не 8 годин, а всі 28; немає  мотивації до звичних речей, доки я тут … вони там … Ну, як тут відновлювати економіку і працювати?»

Стан, у якому ми зараз перебуваємо, не має прогнозованості й очікуваного розвитку. Ми не можемо адаптуватись один раз і до кінця війни. Після кожної новини, події, обстрілу ми проживаємо все знову і знову.  А коли здається  щойно  починаємо приходити в себе, як новою хвилею змиває всі сили, які нам вдалося нашкребти з останніх резервів. Від цього опускаються руки. З’являється стан безпорадності. Знайомо?

Ще з початку війни, я як людина, що активно фіксує власний прогрес, помітила — ефективність моїх дій значно знизилась. Особливо це проявляється у творчих та інтелектуальних процесах. Важко дається написання, аналіз та засвоєння інформації, помічається зниження швидкості обробки мислення, критичного підходу, генерування ідей. Навчання перетворилось на непродуктивне, доводиться докладати фізичних зусиль. Читаю і водночас відстежую, як думки блукають, не можу утримати фокус, зосереджено працювати, концентруватись на процесі.

Коли почала спілкуватись з колегами та партнерами, друзями, виявилось, що більшості «робити роботу», навіть улюблену, стало складно, а подекуди навіть  неможливо. Що ж відбулось? Давайте пригадаємо від чого залежить та сама ефективна і натхненна робота.

5 ПРИЧИН ЧОМУ НАМ НЕ ВДАЄТЬСЯ БУТИ ПРОДУКТИВНИМИ

Блокування префронтальної кори головного мозку

Перша складність, з якою ми стикаємось, починається з (НЕ)розуміння поставлених задач. Цей процес повністю залежить від здатності мислити, аналізувати, швидкості обробки інформації, тобто від роботи префронтальної кори. За природою виникнення стресу відбувається  автоматично, без нашої свідомої участі в процесі, а  зони мозку, які відповідають за нашу поведінку, якраз і блокують функціонування префронтальної кори. Тобто, перебуваючи в хронічному стресі (наш стан від початку війни) ми стикаємось з тим, що нам важко сприймати інформацію, голова ніби в тумані, є відчуття важкості й перенапруги.

Мотиваційне й фізичне  виснаження

Важко дається виконання активних дій. Тривалий вплив негативу, поганих новин,  подій в країні може викликати вигорання: фізичне, психологічне, мотиваційне виснаження. Тут же можуть з’являтись відчуття хронічної втоми, апатії, втрати цікавості, болі в суглобах та м’язах, втрата апетиту, загострення хронічних хвороб. І все це знову ж таки викликано стресом — реакцією організму на зовнішні обставини.

Когнітивні пастки

Окрім того, у нашого мозку є позитивний і негативний досвід, який він збирав протягом життя і відносно нього, він «прогнозує» розвиток подій, використовуючи різні когнітивні пастки, які заважають нам бути ефективними. Найбільш поширені:

  • катастрофізація (нам усім гаплик)
  • стандартизація (таке вже було, закінчилось ось так і цього разу буде так само)
  • підміна понять (коли ми змінюємо фокус з важливої проблеми на ту, яка більш зрозуміла і проста)

Також вражає наша здатність застрягати в негативних думках, що викликає зниження нашої активності й рівня енергії. Мозку байдуже звідки отримувати інформацію: із зовнішнього світу чи з уяви, він проживає свій досвід. Думаючи про страшні новини, ми проживаємо стрес знову і знову. Це все суттєво знижує мотивацію і наснагу. 

Прокрастинація

У прокрастинації є ряд причин, одна з найпоширеніших — страх. Тобто зворотний бік медалі — бажання уникнути розчарування невдачі або помилки. Помножте страх за життя на страх невдачі й втрату сенсів  та  отримайте результат — відсутність сил і бажання щось робити. Ба навіть навички по саморозвитку, догляду за собою, збереженню здоров’я відходять на інший план. Однак прокрастинація — це звичка, яку можна змінити. Насамперед визначте її причини:

  • нудно
  • немає сенсу
  • не моя робота, не бачу мотивації виконувати
  • складно, об’ємно
  • не зрозуміло, відсутня додаткова інформація
  • відсутні ресурси або люди від яких залежить можливість завершення процесу
  • немає плану і цілі задачі

Як тільки ми визначаємо причину відкладання, називаємо її та усвідомлюємо, то робимо перший крок на шляху подолання проблеми й розуміння навіщо я це все роблю.

Вивчена безпорадність

Це стан, у якому індивід не робить спроб для поліпшення свого стану, хоча має таку можливість.

Для того, щоб радіти життю й підтримувати власну мотивацію необхідно залучати зусилля, волю та енергію. Перебувати в стані вивченої або набутої безпорадності набагато легше, адже для цього не потрібні жодні зусилля. 

В таких станах ми розуміємо, що ситуацію можна і треба змінити, що є варіанти виходу та зміни поведінки, можна звернутись  за допомогою, взяти відповідальність на себе, але нічого не змінюємо. Розуміємо, що треба скласти план, визначити цілі, обрати вектор розвитку, організувати продуктивний простір, переформатувати роботу, але нічого не робимо. Залишаємось серед хаосу і відчуваємо як виснажуємось, впадаємо в депресивний стан, втрачаємо задоволення і смак життя…

Така реакція на негативні події є цілком природною, але перебуваючи тривалий період в цьому стані,  ми звикаємо, навчаємось так жити й навіть не віримо в можливість змін. 

ЯК ВІДНОВИТИ ПРОДУКТИВНІСТЬ Й ПОЧАТИ ДІЯТИ?

Як бачите, причин для застрягання в бездіяльності чимало, питання в тому як же з неї вийти. Тут у мене для вас хороші новини, бо більшість причин «лікуються» схожими принципами та інструментами. Найкраще працює комплексний підхід.

№ 1 Почніть робити бодай щось

Так, бодай щось невелике незначне, але регулярно. Енергія з’являється від результатів. Вона наповнює і дає сили на подальші звершення. Наприклад:

  • Плануйте просто, не більше 10 задач на день;
  • Збирайте досягнення. Почніть з маленьких завдань, з якими ви точно впораєтесь і відзначайте кожну завершену. Хваліть себе, станьте собі головним мотиваційним спікером.
  • Плануйте не тільки роботу, а й відпочинок. Таким чином ваш мозок відчує, що за робочим блоком є приємна справа і працюватиме ефективніше.
  • Не очікуйте швидких результатів. Не спрацює раз, не спрацює два, а на третій точно спрацює. Проявіть терпимість і наполегливість.
№ 2 Знаходьте нові зрозумілі сенси для роботи

Старі сенси втратили актуальність, а ви могли в тривозі й стресі забути їх переоцінити. Так, раніше для нас були важливими одні речі, а зараз інші. Нерозуміння навіщо ви виконуєте ту чи іншу роботу можуть блокувати вашу ефективність. Запитайте себе: Чому я це роблю? Чому це для мене важливо? Як зробити це легше і приємніше?

№ 3 Система маленьких кроків

Виходьте зі стану безпорадності, виповзайте, викочуйтесь. Визначте свою зону впливу: Де і в чому ви найкорисніші, де ви просто незамінні? Виконання якої роботи дає вам відчутті власної значущості? Де без вас «не крутиться»? Тільки благаю, не ускладнюйте. Ви щодня готуєте сніданок родині; плетете сітку; підтримуєте друзів; «рятуєте» рідних, коли забираєте раз на тиждень племінників;  годуєте покинутих котів; пишете такі тексти у ФБ, від яких люди видихають і говорять «дякую». Присвойте собі своє.

№ 4 Не затягуйте

Фахівці з нейроменеджменту запевняють, що отриману інформацію необхідно перетворити у знання (закріпити на практиці) у найближчі 72 години. Пам’ятайте, що стан безпорадності — це вибір і коригується він активними діями. А прокрастинація — шкідлива звичка. Ви можете почати прямо сьогодні, питання тільки у виборі. Енергія там, куди спрямована ваша увага.

№ 5 Ключовий фактор успіху — наполегливість

Талант і здібності займають всього 30%. Наполегливість — це не те саме, що й впертість. Наполегливість — це продовжувати роботу. Робити ще одну спробу, йти свій шлях навіть  тоді, коли яскравих і очевидних результатів не спостерігається. До того ж наполегливість  класно тренується: чим частіше використовуєте, тим легше дається

№ 6 Змініть ставлення

Один з найбільших ворогів прогресу — упередженість. За ними йдуть страх помилки й відсутність віри у власні сили. Спробуйте увімкнути «режим новачка»:  дивитись на світ з позиції дослідника, довіряти собі й відкидати сумніви. Якщо у вас вже був негативний досвід або ви стикались з невдачею — чудово, ви на крок ближче до успіху. Ставтесь до роботи й задач з оптимізмом, докладайте зусиль, будьте зацікавлені в результаті, прагніть змін усім серцем і у вас неодмінно все вдасться.

№ 7 Відмовляйтесь від зайвого 

Сучасна людина страждає від «синдрому втраченої вигоди». Ось ще один курс пройду, ще одну статтю прочитаю, ще один ролик на ютубі, ще один пост улюбленого блогера — це все важливо. Навчайтеся відмовлятись від зайвого. Не відволікайтесь на всі вхідні повідомлення, обмежте час перебування у соціальних мережах, говоріть «ні». У сучасному світі забагато  відволікаючих факторів, доки кожному приділите увагу, то сил на роботу не залишиться. 

№ 8 Тренуйте самоконтроль і дисципліну

Мотивація — іскра, що  зблиснула і зникла, а весь фокус в системі маленьких кроків. Дисципліна набута навичка, яка тренується і вдосконалюється в процесі її використання.

№ 9 Вимкніть режим багатозадачності

Правило ефективності звучить так: один процес за один раз. Це тільки здається, що одночасне виконання кількох задач робить з вас надлюдину, яка встигає все. Численні дослідження вказують: у такому режимі витрати енергії непропорційні досягненим результатам, а прогрес по окремому виконанню кожної задачі дав би більший результат за той же час. Також багатозадачність і наша постійна залученість у чати,  режим «на зв’язку 24/7» впливають на нашу  інтелектуальну спроможність.

№ 10 Користуйтесь записником і плануйте «на папері»

Роботу треба планувати відповідним чином, складаючи точні й чіткі плани.  Не покладайтеся на пам’ять, натхнення або обставини. Мозок в стані стресу може виснажитись так і не знайшовши для роботи мотивації,  наснаги, натхнення й часу. Візьміть зручний і приємний щоденник та пропишіть тверді наміри. Чим конкретніше ви формулюєте плани, тим якісніше вони працюють.

№ 11 Пам’ятайте про ефект Зейгарнік

Науковиця Блюма Зейгарнік у ході досліджень встановила, що постійна пам’ять при незавершеній дії не дозволяє її залишити невиконаною. Тобто справа, яку ми почали виконувати, стимулюється до завершення нашим мозком. Ми про це добре і довго пам’ятаємо, відчуваємо поштовх до завершення, а через затягування чи прокрастинацію — докори. Ну, якщо вже сам мозок, пам’ять, психіка і нервова система нас підштовхують до продуктивності, то нам нічого не залишається як стати такими. Варто тільки почати.

Як бачите, статтю я дописала. А значить система і правила про які ми з вами говорили — спрацювали. І не дивлячись на те, що мені хотілось відволіктись, попити чаю або перевірити соцмережі, здатність утримувати концентрацію й оптимізм допомогли мені знайти високий мотив і сенс у цій роботі — допомогти вам стати більш продуктивними,  отримувати від роботи задоволення та результат. Дописуючи останній рядок я посміхаюсь, мені приємно знати, що просто сьогодні ви почнете відновлювати свою наснагу, виходити зі стану безпорадності, шукати нові мотиви та сенси. Залишається тільки втілити це.


Якщо вам відгукнулася ця стаття — поділіться нею у соцмережах.

Більше про авторку:

Ірина Пономарь —   консультантка з тайм-менеджменту, експертка з ефективності, тренерка розвитку мозку. Фанатка нейроменеджменту та людських можливостей. Вивчає планування з 2011 року,  має  понад 14 років управлінського досвіду. Є авторкою майстер-класу “Нейроменджмент” на платформі “Пошуршимо?” Веде приватну практику. Має власний блог в інстаграмі.

Якщо наша діяльність є цінною для вас — підтримайте фінансово платформу “Пошуршимо?” на PATREON. Станьте популяризатором українського контенту про саморозвиток. PATREON
Напиши, якщо тобі відгукнулося

Поділитись

Читайте також

.