План Б: як підготуватися до того, що піде не так?

Шкереберть, під три чорти, коту під хвіст, не за планом — називайте як завгодно, але всі ми розуміємо, про що йдеться. Ба більше, не раз бували в ситуації, коли не так склалося, як гадалося. Особливо — під час війни, коли надто багато змінних, особливо — якщо доводиться поєднувати професійну реалізацію та материнство. Як реагувати на те, що здається провалом? Як мати запасний варіант і розвивати гнучкість? У цій колонці Ірина Пономарь розповідає про правила планування, когнітивні пастки й перевірені кроки, що допомогли їй підготуватися до несподіванок та увімкнути Едісона.

Діти — найкращі вчителі

Чули такий вислів: учитель приходить тоді, коли учень готовий?

Так от, я була зовсім не готова. Ні, про материнство знала багато, але щоб реально його відчути, довелося стати мамою двічі. Кажуть, діти — наші найкращі учителі. Хто б сперечався. Не вистачить пальців на руках, щоб перерахувати всі уроки тайм-менеджменту, кризового менеджменту і гнучкості, які вони мені дали:

• змінювати плани і скасовувати зустрічі, бо нікому залишитись із дітьми, або проводити презентації однією рукою тримаючи пульт, а іншою — пляшечку із сумішшю;
• брати лікарняний на піку створення проєкту моєї мрії, бо хтось приніс вітрянку зі школи;
• скасовувати відпустку через призначені змагання саме на той день, коли я мала б лежати на теплому узбережжі.

Я не була готова до того, що за 5 хвилин до мого виходу хтось обіллється молоком або згадає про камінчик, який ми забули в парку.

Як взагалі до цього можна підготуватись? Мої діти ввірвались у моє життя мов вихор, переставили плани, меблі й події, змінили ритми, режими і правила, відформатували, переоцінили й адаптували. А головне, навчили мене завжди мати план Б.

Вмощуйтеся зручно, зараз поділюся правилами його створення.

Передбачливість і правило #1

На перших щаблях найзатребуваніших навичок майбутнього розташувалися гнучкість і адаптивність. Звісно, чорний пояс майстра можна видати кожному українцеві, та тільки є одне «але». Бути гнучким і адаптивним — не те саме, що бути передбачливим. І я додала б цю рису до згаданого вище переліку, бо передбачливість, прогнозованість — це досвід. Той самий, який дає змогу створити запасний план, не йти на поталу, а пропонувати альтернативні рішення.

І в оперативному, і в стратегічному плануванні ця передбачливість забезпечує реальність тих планів, які є, тобто їхню життєздатність. І вона є визначальною, коли щось іде не за планом. Тож пропоную з нею познайомитись.

Що ж таке передбачливість? Це здатність прогнозувати розвиток майбутніх подій. Діти навчили мене не лишати той самий камінчик у парку, а склянку з молоком ставити подалі від краю стола. Здається очевидно? Та не зовсім так.

Учені визначили, що нам важко спрогнозувати або уявити те, чого ми ніколи не бачили. Ми не можемо передбачити події або обставини, про які зовсім нічого не знаємо й можливих варіантів яких не уявляємо. Наша фантазія будується на тих знаннях та інформації, яку ми здобули з досвіду, книжок, виховання тощо. І якщо у вашому житті ніколи не було істерики дитини за втраченим камінцем, ви навряд її спрогнозуєте. Передбачуваність розвитку подій обмежена нашими знаннями про себе і світ, контекстом, соціальною бульбашкою.

Звідси випливає правило планування 1: будьте відкриті до нового досвіду, здобувайте знання. Мати план Б, запасний варіант, буфер, страховку, альтернативу — цього треба вчитись.

Правило #2: аналізуйте

Спостерігайте, читайте, вивчайте себе, аналізуйте. Є цілий прошарок людей, які живуть із відчуттям «мені не вистачає часу», але так і не розібралися на що. Вони, звісно, кажуть: «на спорт, читання, освіту, себе…». Але на що саме? Скільки часу й чому? Пояснити не можуть. Аналіз допомагає зрозуміти, що саме пішло не так. Чому план не спрацював? Де виникло «вузьке горлечко»? Звичка звірятися з реальністю, відзначати успіх, помічати помилки й шукати варіанти розв’язання тренують вміння прогнозувати.

Тенета когнітивних викривлень

Однак варто застерегти вас і від пастки. Я також знаю не менше людей, які на етапі аналізу і прогнозування застряють. Вони отримують задоволення від мрій, фантазій, саморефлексії. Їх так поглинає цей процес, що на реальні результати й досягнення сил просто не вистачає. Науковці навіть класифікували кілька когнітивних викривлень, які заважають будувати план Б.

• Катастрофічне мислення — це коли людина в будь-якій ситуації малює найгірше. В аптеці немає калію йодиду — ми всі помремо від атомної загрози. Подруга протягом 10 хв не відповідає — певно, до неї прилетіло. Начальник покликав у кабінет — точно хоче мене звільнити. І хоч у сусідній аптеці є калію йодид, у місті подруги навіть не було повітряних тривог, а в голові боса — мотиву звільняти, мозок уже намалював картини апокаліпсису. Він це любить.
• Помилка прогнозування — це коли здається, що часу достатньо і провал неможливий. До іспиту ще тиждень, за ніч встигну зробити звіт, до школи ще місяць — ого-го скільки часу, щоб зібратися. Знали, що близько 70 % людей помиляються в прогнозах?
• Читання думок — викривлення, яке заважає порозумітися з іншими: ми ж і так усе про них знаємо. Сусідка не вітається, бо ми голосували за різних президентів, чоловік зависає на роботі, тому що не хоче допомогти по дому, сестра радісно щебече — точно щось від мене треба.
• Параліч аналізу — це коли нам важко перейти від постійного обдумування до дій. Мені потрібно прочитати ще одну книжку, я мушу пройти ще один курс, зібрати інформацію, а тоді, можливо, зможу заявляти про себе як експертку.
• Парадокс вибору — нам складно зробити вибір, якщо варіантів розвитку подій понад два. І що більший вибір, то менше задоволення від обраного напрямку.

Упізнали в цих думках себе?

Правило #3: мисліть критично і переоцінюйте

Відділяйте надумане від реального. Порівнюйте прогнози з власним досвідом і плануйте, щоб полегшити собі життя.

На ранніх етапах планування я дуже засмучувалась, якщо все йшло не так, як хотіла, тобто не за планом: діти не заснули, гості не прийшли, таксист спізнився, зустріч скасували, молоко скінчилось не в той момент. Та річ у тому, що планування не прибиває справи гвіздками до реальності, а вчить нас дивитись на речі стратегічно, трохи далі свого носа, прогнозувати, переоцінювати.

Коли я вперше стикнулася з поняттям переоцінювання, то була здивована. Як так? Пам’ятаю, як один американський коуч кричав зі сцени: «Помилятися класно! Якщо ваша ціль не спрацювала — адаптуйте її на таку, яка спрацює». А я сиділа й думала: «А так можна було?». Мене все життя вчили: взявся — роби. Не впорався — програв. Відмовся від зайвого, не роби всі справи підряд, не дозволяй завданням керувати тобою….

Тобто якщо я відмовилася від визначених планів, то це не програш? Це переоцінювання?

Правило #4: будьте готові до змін

План Б — це бути готовим, що щось не спрацює, не піде, не вийде… Вау! Для мене це стало інсайтом. Якщо не планувати жорстко, а сприймати це як гру, іти в дослідження, аналізувати, чути себе, бути послідовною, сприймати помилки як можливість стати кращою, то й система якось сама по собі вибудується. Тоді і план Б сприйматиметься не як налаштування на програш, а як варіант: можна полетіти на літаку, а можна поїхати на авто — пригоди чекають скрізь.

Що мені допомогло на кожному етапі й може допомогти вам?

• Визначити свої зони росту: що пішло не так і що можна передбачити заздалегідь, щоб наступного разу було легше.
• Розгледіти свої сильні сторони: якщо розвиток подій піде не за моїми очікуваннями, то в мене є почуття гумору і сталеві нерви.
• Оцінити важливість готових рішень: план Б — це «а що я зроблю, коли молоко закінчиться в найбільш невдалий момент?».
• Закласти «буфер» між завданнями: не ставити справи хвилина у хвилину, а лишати перерви на «а раптом». Це дає простір видихнути, плавно перейти від завдання до завдання.
• Фіксувати успіх: помічати не тільки факапи, а і вдалі моменти. Я записувала, щоб не забути, і під час кожного планування поверталась, щоб скористатися тим, що працює.
• Приймати реальність: планування — це очікування розвитку подій, які точно підуть не так. І це прекрасно. Тільки уявіть, яким було б життя без творчості й експромту?
• Просити про допомогу: переоцінювання цілей і намірів можливе тоді, коли ми дозволяємо собі взяти все найкраще із цієї ситуації й розділити це з найближчими.
• Записувати варіанти розвитку: якщо на Скоропадського будуть затори, то… Якщо Софійка прокинеться не о 16:00, а о 14:30 то… Якщо ми не зможемо поїхати на вихідні за місто, то… Такі альтернативи знімають напруження й дають відчуття контролю.

Ну й найголовніше — вмикати в собі Едісона щоразу, коли ідеальний план летить шкереберть. Робіть вигляд, що так і задумано: ви просто шукали ще один варіант, який не працює.