Мова підтримки під час війни: як словами зцілювати, а не ранити

Слова не лишають синців чи порізів, але ними також можна поранити. А можна — підтримати, дати іншій людині тепла й розуміння, що з нею все ок, вона має право на різні почуття й реакції. Як це зробити? Прокачувати емпатію і збагачувати свій словничок підтримки. Про це розповіла психологиня Анна Мельник в ефірі безкоштовної програми про стосунки під час війни від «Пошуршимо?».

---

Анна Мельник — магістерка клінічної психології, когнітивно-поведінкова консультантка, авторка майстер-класів «Здорові стосунки» та «Я і мої емоції».

---

Усе починається з ресурсу

Ми всі переживаємо стресові події, тож цілком можливо, що ви хочете підтримати іншу людину, але не маєте сил на це. Як бути?

Ізраїльські кризові психологи кажуть: якщо ви маєте сумніви, чи вистачить вам ресурсу, то краще не втручайтесь. Спробуйте делегувати це тому, хто може стати безпечним острівцем для людини, яка потребує підтримки.

Інакше вичерпаєте власний ресурс — і тоді підтримки вже потребуватимуть двоє: інша людина і ви.

Дві поради від Анни Мельник

1. Розвивайте емпатію.

2. Не бавтеся в психолога чи психотерапевта — особливо якщо ви не причетні до цих професій.

Ми маємо бути ду-у-у-же обережними з бажанням повертати людину в її травматичний досвід. Така робота потребує багато досвіду й компетенцій. Тому не спонукайте людину пригадувати її болючий досвід, бо вам цікаво, що відбувалося, чи здається, наче від цих спогадів комусь стане краще. Може стати гірше. А що робити із цим станом, ви, імовірно, не знаєте.

Якщо в людини на тілі є рана, ми ж не станемо роздирати її, дивитися всередину й питати: «Ну як тобі? Болить? Як ти це отримала?». Чому ж так поводимося з психологічними ранами? Краще скерувати людину до спеціалістів. Вони допоможуть працювати з травмою в темпі, максимально здоровому для цієї людини.

Це їхня компетенція, а нашою може стати емпатійна підтримка.

Емпатія + співчуття = емпатійна підтримка

Емпатія — це розуміння почуттів, психічних станів іншої особи.

Співчуття — вираження свого стану з приводу переживань іншої людини.

Тобто спершу варто зрозуміти, що відчуває інша людина, а тоді підтримати її.

Але не зануритися в її емоції з прірвою (тоді допомога буде потрібна вам), не поринати в травмувальні спогади, а показати, що нормально відчувати різне, що ви поряд і не засуджуєте.

Нам не треба намагатися зрозуміти, чому в людини виникла якась реакція. Варто вчитися бути з нею, не зважаючи на те, як реагує вона. Це особливо складно зрозуміти в умовах війни, коли якась реакція може здаватися недоречною, повільною, неправильною.

Але у словничку підтримки немає місця категоризації (це правильно, а це — ні). Кожна психіка унікальна й дає раду так, як може.

Як перевірити, чи підтримка емпатійна?

Ваша підтримка має допомогти іншим відчути:

• безпеку;
• довіру;
• прийняття й любов.

Словничок підтримки

✔️ Я співчуваю

✔️ Мені дуже шкода

✔️ Як я можу вас підтримати?

✔️ Чи хочете ви поговорити, чимось поділитися?

✔️ Чого ви хотіли б?

✔️ Дякую, що розповідаєте/ділитеся

✔️ Дякую, що довіряєте мені

Важливо! Не біжіть вирішувати проблеми іншої людини. Поцікавтеся, як можете її підтримати. Тоді людина сама шукатиме варіанти. У неї буде відчуття, що вона може керувати тим, що відбувається. Не забирайте в неї контроль і можливість впливати (це розвиває відчуття безпомічності).

Словничок підтримки через власні емоції

Ми можемо опиратися на власні емоції, щиро їх виражати, якщо це доречно й екологічно стосовно іншої людини (не ображає її).

✔️ Мені складно зрозуміти те, про що ви говорите

✔️ Мені тривожно це чути

✔️ Мені болісно це чути

✔️ Мені складно зрозуміти, наскільки вам сумно й боляче. Але дякую, що ви цим ділитесь

Важливо! Те, що люди діляться, уже матиме певний терапевтичний ефект. Ви можете дякувати їм за це, щоб вони відчували більше довіри, безпеки, перебування в моменті, коли ви даєте їм гарний зворотний зв’язок.

Словничок знецінення, або Що не варто говорити

❌ Я вас розумію

Кожен досвід проживання унікальний. Війна — це найгірше, що може відбуватися з психікою. Тому ви навряд чи можете зрозуміти іншу людину. Такі слова можуть викликати в іншої сторони ступор, роздратування, гнів, бажання віддалитися.

❌ Серйозно? Та хіба це проблема?

❌ От у людей біда. І не соромно тобі через дрібницю перейматися?

❌ Та ти ж у безпечному місці, за кордоном. Чому хвилюєшся? До тебе ж не долетить

Люди можуть порівнювати свої проблеми з проблемами інших і на цьому тлі применшувати власні ситуації. А про дрібнички начебто не варто й говорити. Але ні. Важливі кожна людина, кожна її проблема чи ситуація.

Як зміцнити емпатійну підтримку

• Відкласти свої бачення й реакції. Уся увага — на співрозмовнику. Ще той челендж 🙂
• Проявляти доброзичливу цікавість. Ми дивимось і слухаємо серцем, дозволяємо людині бути собою — і водночас вона нас дуже цікавить як індивідуальність.
• Не приймати рішення за інших. Якщо людина сумує, не варто намагатися її одразу розвеселити, підбадьорити. Виняток — якщо є запит.

Дотримуючись цих принципів, ми поважатимемо кордони іншої людини й вестимо добру комунікацію. Це шлях до здорових стосунків із собою та іншими.