Материнство і робота. Як бути менеджером свого життя, а не жертвою обставин?

admin
Поділитись

Моєму сину вже 7,5 місяців, а я тільки зараз зважилася писати про материнство. Знаю, що ця тема болюча для багатьох мам, які зашиваються в рутині і досягають продуктивності шляхом виснаження. І так само тривожна для тих дівчат, які ще не дозріли до дитини, бо частенько спостерігають приклади, які не дуже надихають і очевидно з’являється страх, що у них буде так само. 

Сьогодні поділюся особистим досвідом поєднання материнства і ведення власної справи, розповім як організувати декрет в радість і не “зашитися” в рутині.

Вагітність: обирай не боятися

Я думала, що абсолютно готова до появи дитини. Проте коли зрозуміла, що воно таки станеться через 9 місяців, мене охопило відчуття тривоги й вир питань: що буде з моїм життям, як виглядатиме/почуватиметься моє тіло, що буде з бізнесом та командою, а як ще спільнота та загалом моя соціальна активність, чи зможу я завершити навчання у LVBS, чи зіпсуються стосунки з чоловіком, чи боляче народжувати? Ці роздуми наганяли трохи страху, адже мене чекала невідомість. 

На пам’ять спали приклади важкого материнства в інстаграмі чи навколо, історії про нічогоневстигання та недоспані ночі, коли дівчата перестають бути собою, слова, що ти не впізнаєш своїх друзів, або їм стає просто не до тебе. 

Втім останні 10 років я  у боротьбі з тривогою я виконую одну практику —  виписую усе на папері. Тому і цього разу я сіла з блокнотом та ручкою і почала себе запитувати: чого я справді боюся, що може найстрашнішого трапитися і що я буду тоді робити? Що в мені більше говорить: побачене в інстаграмі чи сумніви у тому, як буде конкретно у  мене? 

Коли я виписала свої страхи, то продовжила з’ясовувати, чому те, що відбувається зараз, є кльовим. Серед відповідей було: “Я хотіла цього; бо це класний виклик; це новий період; який відкриє мені нові можливості; тому що це цікаво й невідомо”. 

Після практики виписування стало легше дихати, я проговорила страхи з чоловіком, почала шукати цікаві сторінки матусь, які надихають не своєю мультизадачністю та ідеальністю, а своєю справжністю та способом мислення. Загалом все впирається в мислення. На етапі вагітності я прийняла рішення, що це буде пригода! Адже як казав Віктор Франкл: “Ви завжди маєте вибір як реагувати” і я обрала саме такий підхід. 

Декрет: подбай, щоб все було як ти хочеш

Вагітність минула нормально, попри те, що не все було ідеально з медичної точки зору.  На дев’ятий місяць у мене припав захист диплому в LVBS та фінальна підготовка до декрету у проєкті, наостанок я вже думала: “Окей, я вже готова  народжувати просто тому, що вже майже рік не можу спати і нормально рухатися, хочу лише лежати і нічого не робити:))))”

Я вирішила, що хочу 3 місяці після народження малюка бути вільною від робочих завдань, тому  всю вагітність готувалася до цього. Ми розширили команду “Пошуршимо?”, я прописала всі інструкції та процеси, ми запланували майстер-класи на літо, домовилися з експертами та розпочали завчасну підготовку, продумали як замінити регулярні активності в проєкті,  які можу робити тільки я, склали контент-план на 3 місяці вперед, а я написала усе, що від мене вимагалося….

Ну ви зрозуміли, мій декрет був спокійним, щасливим і оффлайн тому, що до нього готувалася вся команда протягом пів року.  

Повернення в роботу: усе змінюється… на краще

Мої літні канікули з малюком скінчилися і потрібно було повертатися до праці. Адже все запланувати неможливо, пауза у продажах на 5 місяців та моя відсутність в спільноті позначилися на фінансових показниках. Я почала потихеньку вливатися в ритм. 

Чи я повернулася повністю? Ні.

Чи колись повернуся в таку зайнятість яка була до народження дитини? Найближчі років 5 ні.

Чи я страждаю від цього? Ні.

Чи страждає від цього проєкт? Ні, він почав активно рости.

Чи плануємо ми амбітні цілі, круті співпраці, стратегії? Так, більше ніж будь-коли.

Як я себе почуваю? Прекрасно! 

То в чому секрет? Нещодавно у спільноті “Пошуршимо?” мене попросили розкрити секрет мого щасливого декрету, розповісти як я розвиваю бізнес і не жертвую часом з дитиною. Багато дівчат і досі вважають материнство й самореалізацію непоєднуваними. Але я маю кілька висновків, які розбивають ці упередження.

Материнство й самореалізація:  будь project manager свого життя

ЕСЕНЦІАЛІЗМ

Дитина підштовхнула мене на шлях есенціалізму. Я почала чітко визначати пріоритети, дійсно відмовлятися від неважливого і дуже прискіпливо вирішувати куди витрачаю час. Наслідок: делегування розквітло, синдром втрачених можливостей зник, а кайф від моменту “тут і зараз” зріс на 1000%.

МИСЛЕННЯ

Не буду брехати, що материнство — це  рожеві єдинороги. Це складно і фізично, і морально. Усе є абсолютно новим, є велика відповідальність, а ще чимало ситуацій від тебе не залежать. Проте твоє мислення завжди залежить тільки від тебе. І в цьому випадку також. Можна сприймати труднощі з позиції жертви й провини світу, а можна з позиції зацікавленості. Я обираю другий варіант, і так  живеться трохи легше. 

КОМУНІКАЦІЯ

Я переконана, що мама з маленькою дитинкою не має лишатися сам на сам. Зрозумійте мене правильно, якби з дитиною була тільки я, то я нічого б не встигала робити. Таня Пилипчук — не супергероїня, яка і дитину доглядає, і в хаті прибирає, і їсти варить, і за собою встигає подивитися, і бізнес ночами розвиває. Якщо це реально реалізувати самотужки, то тільки коштом здоров’я й сну. І часто ми впадаємо у цей стан,  бо не вміємо домовлятися чи хочемо собі щось довести. 

У декреті я почала вчитися не просити про допомогу, а домовлятися. Не просити, щоб чоловік допоміг, а домовлятися про час, який мені потрібен. Це дуже важлива зміна, яка елімінує стан замаханої, втомленої й задьорганої мами. У мене це чоловік, в когось це можуть бути  дідусі, бабусі, няні чи друзі. Немає значення. Але цей підхід перетворює маму на project manager життя, а не на бідну людину, якій треба допомогти. 

СТОСУНКИ ПОНАД РУТИНОЮ

Маленька дитина приносить з собою не тільки багато радості, а й багато рутини. Хоча в наш час з усіма приладами та винаходами її набагато менше, втім вона повністю не зникла. Якось я почула фразу у Каті Бльостки, яка мене надихнула: “Пилюка лежить і я полежу”. Ми з чоловіком домовилися, що є такі пріоритети в організації нашого життя:

  • Як почуваюся я і малятко. Якщо з цим все гаразд, можна рухатися далі, якщо ні —  решта не має значення. 
  • Проєкти довгострокового добробуту: харчування та здоров’я. Це інвестиція в наше майбутнє, тому це важливо.  Якщо з цим все ок — рухаємося далі.
  • Самореалізація (чи бізнес у моєму випадку) є запорукою психологічної, фінансової стабільності та задоволення. 
  • Прибирання та інші рутинні задачі. Виконуємо у самому кінці:) 

ІНФОРМАЦІЯ

Ох, її дуже багато навколо, особливо в темі дітей. Таааак багато, що кінець кінцем ти потопаєш в ній і не знаєш як приступитися до найпростішого процесу. Тому я прийняла рішення брати лаконічно і по суті. Як це вдалося: 

  • Запитала у друзів, які є батьками, ТОП 3 девайси чи поради, котрі спростили їм перший період життя з дитиною. 
  • Пройшла курс про вагітність, пологи та відновлення.
  • Взяла індивідуальні консультації у лактолога щодо прикорму та у фахівця з налагодження сну дитини. 
  • За рекомендаціями знайшла педіатра  і тепер усі питання про здоров’я малечі перевіряю з нею. 

Все це  дуже економить час і полегшує життя.

ЛЮДИ

Щодня молоді батьки витрачають багато енергії для того, аби заменеджити усі процеси, що відбуваються нон-стоп. Саме тому так важливо мати оточення  людей, які наповнюють, а не вичерпують. Для мене це має грандіозне значення, адже увесь проєкт “Пошуршимо?” про натхнення та чуття себе. Середовище може скеровувати у правильному напрямку. 

  • Команда зрілих, самостійних, відповідальних і просто класних дівчат перетворює роботу на цікавий креативний процес, де НАРЕШТІ не все зав’язано на мені. Хто має власну справу зрозуміє цей capslock і біль:) 
  • У спільноті я черпаю досвід дівчат, натхнення і мотивацію. Тут ми шуршимо про розвиток, цілі, мрії, продуктивність і глибинний аналіз.
  • З друзями можемо обговорити політику, книгу, бізнес чи ідею. З ними я можу трохи поскиглити й отримати розуміння. 
  • Мами навколо —  жінки, які показують позитивний приклад материнства,  надихають, а не лякають:)))) 

Це середовище є ключем моєї сили! І я його створила сама. І кожна з нас може це зробити. Адже ми обираємо з ким бути у цій пригоді.

Дякую, що прочитали мою історію! Матусі, поділіться як вплинуло народження малюка на ваше життя. Дівчата, які ще не мають дітей, розкажіть чи корисною була для вас ця стаття.

Долучайтеся у спільноту саморозвитку “Пошуршимо?”. Це онлайн ком`юніті для жінок, що разом творять продуктивне життя в гармонії з собою. У спільноті щомісяця відбуваються майстер-класи, відеоконференції, спілкування в чатах, діє книжковий клуб. долучитись

Напиши, якщо тобі відгукнулося

Поділитись

Читайте також

.